Однією з найбільш зворушливих та символічних традицій - є відшиття вінка на щастя та добру долю молодятам у четвер перед весіллям. Проте, саме весілля також сповнено різними цікавими обрядами.

Отже, все розпочинається в четвер перед весіллям. Чому саме в четвер? У народі завжди казали, що всі справи потрібно починати саме в цей день, адже він сприятливий для всього "нового".

Спочатку потрібно приготувати кімнату, де все буде відбуватися. На стіл кладуть весільні рушники, ікони, свячену воду з цукром та сіллю. Обов'язково повиннні бути весільні колачі, під якими пізніше будуть проходити наречені та всі причетні до дійства. Для того, щоб пошити "віночок" потрібно зібрати барвінок. Обов'язково потрібно збирати барвінок через отвір на колачі. Пізніше, батьки освячують його водою та забирається додому.

Щоб пошити вінок беруть червону нитку та починають пришивати листочки барвінку на стрічку, спочатку це роблять батьки, а потім передають цю справу вінчальним батькам. Саме вони найголовніші на весіллі, звичайно ж, окрім наречених та їх батьків. Листочки, нашиті на червону стрічку, обмотують позліткою. Пошиті віночки молодого і молодої кладуть на колачі. Віночок молодій потім прикріплюють у зачіску, а молодого — в бутоньєрку або в кишеню. Ці віночки вважаються оберегом сім’ї.

Пошиття вінка для наречених на Буковині

0372.ua

Пошиття вінка для наречених на Буковині

0372.ua

Весільні обряди на Буковині включають в себе безліч цікавих елементів, які роблять це свято незабутнім. Давайте розглянемо деякі з них:

Запрошення на весілля зазвичай відбувається за декілька місяців до цього дня. Проте, вдавнину це робили в п'ятницю після пошиття вінка. Зараз це роблять наречені обходячи всіх запрошених та вручаючи їм весільні запрошення.

У день весілля наречений приїжджає з дружбами до будинку нареченої. Дуже вразливим моментом для мене завжди був тоді, коли наречений вперше бачить свою кохану у весільній сукні. Зазвичай це супроводжується музикою, в ці хвилини плачуть всі. Обов'язково потрібно отримати Благословення батьків. Перед виїздом до церкви молодята отримують його. Молода пара стає навколішки на вишитий рушник перед батьками. Батьки благословляють своїх дітей, бажають їм щасливого, радісного, багатого і здорового життя разом. Батьки тримають колачі (хліб) як символ того, що дві сім’ї стали однією.

Що стосується церковного обряду вінчання - це є центральною частиною весілля, де молодята дають один одному обітниці в присутності Бога та рідних.

Під час вінчання священик зустрічає молоду пару при вході в церкву і починається церемонія. Перед тим, як зайти, наречений і наречена заявляють священику, що вони вступають до шлюбу зі своєї власної волі. Вишитий рушник, на якому стоятиме пара, стелять перед вівтарем. Традиційно, хто перший стане на рушник, той буде головою сім’ї. Проте, українська народна мудрість говорить, що "Чоловік – голова, жінка – шия: куди шия поверне, туди голова й дивиться".

Коронація – божественна частина української весільної церемонії. Наречені кладуть свої праві руки на Євангеліє, обмінюються обітницями і вступають до шлюбу в очах Господа. Корони тримають дружба і дружка над головами наречених.

Після вінчання наречені та рідні збираються на святкування події.

Все починається з зустрічі наречених біля входу в святкову залу. Так звана "саржа" (так називають наречених, дружок, дружбів та вінчальних батьків) повинна пройти під колачами та побажати молодятам доброї долі. А батьки зустрічають гостей: хлібом, сіллю, медом і вином.

Гості йдуть і кидають "повницю" (подарунки) нареченим. Після всі сідають за стіл, що важливо, "саржа" повинна обійти стіл три рази, тільки тоді сідати за стіл. Все супроводжується молитвою, яку читають всі в голос. Пізніше батьки молодих дякують всім гостям, які прийшли розділити свято їх дітей. Діти (наречені) у свою чергу дякують батькам, що "довели до вінка" та гостям.

Я писала вище про те, що коли шиється вінок, на столі повинні бути колачі та вишиті рушники, вони доречі вдягаються вінчальними батьками.

Колачі та горілка обмотується червоною стрічкою та ставляться на стіл в день весілля перед молодими. У середині забави (зазвичай пізня ніч), молодята та вінчальні батьки будуть сперечатись між собою, хто ж головніший в сім'ї. Для цього кожна пара окремо бере по 1 колачу та 2 бутилки горілки і намагається розірвати, в кого залишиться червони нитка в руках, або більша частина колача - переміг та є головним в сім'ї.

Також обов'язковим обрядом є танці з вінчальних батьків з дружками та дружбами з деревцем (маленька жива ялиця), яке прикрашає квітами головна дружка в день пошиття вінка. Що важливо, деревця оберігають все весілля старші дружби, кажуть, якщо хтось вкраде, то щастя молодим не буде.

Традиції буковинського весілля – це не лише спосіб святкування, а й символ єдності, любові та спадковості поколінь. Вони є частиною культурної спадщини, яка живе в серцях людей і надихає їх на збереження та продовження цих чудових обрядів. Кожен робить своє весілля так, як їм цього хочеться, проте, не варто забувати про традиції, які передаються з покоління в покоління.

На жаль, повномасштабне вторгнення росії в Україну змінило багато аспектів життя на Буковині, включаючи проведення весільних обрядів. Війна принесла страх, сильний біль та втрати, що відобразилося на всіх сферах життя, включаючи святкові традиції. Однак, згадки про ці традиції викликають теплі почуття та надію на мирне майбутнє, коли всі обряди та звичаї зможуть відродитися.

Читайте: Що робить Чернівці унікальними - ТОП найбільш впізнаваних місць