Власне, в моїй сім'ї традиція помани завжди мала особливе значення. Кожного року на поминальні дні ми з родиною готуємо спеціальні мисочки з їжею, водою та свічкою. Ці мисочки ми даємо іншим людям за упокій душі наших померлих родичів. Це не просто ритуал, а дуже емоційний момент, що дозволяє мені відчути зв'язок з тими, кого втратили в сім'ї...

Як це відбуваєтся:

Поминальні дні зазвичай починаються з відвідування церкви. Ми йдемо до храму, де служиться спеціальна літургія за упокій душ. Після служби ми вирушаємо на кладовище. Тут ми з рідними прибираємо могили, прикрашаємо їх квітами та запалюємо свічки.

Після цього починається сама помана. Ми роздаємо приготовані мисочки з їжею, водою та свічкою іншим людям. Вони, у свою чергу, моляться за упокій душ наших рідних. У нашій сім'ї прийнято класти в мисочки прості, але смачні страви - пиріжки, вареники, ковбаси, сир, фрукти. Вода та свічка символізують чистоту та світло, які ми бажаємо душам наших покійних.

Для мене помана – це не просто обряд. Це спосіб вшанувати пам'ять про рідних, які відійшли, і підтримати зв'язок з ними, навіть в такий спосіб.

Колись я ще була маленькою і бабуся була живою, ми ходили на цвинтар всією родиною. Її звали Марією, як мене. Вона завжди готувала страви, які потім несли на кладовище. Дідусь помер швидше, то зазвичай це все відбувалось біля його могили. Ми приїжджали з батьками, спочатку молились, а потім роздавали всім людям поману. Як я вже писала вище, це були різні страви. Починаючи від голубців, начинки закінчуючи цукерками та тортами. Кожен з нашої родини щось приносив з собою, але завжди віддавали шану бабусі, для якої готування цих страв - було дуже важливим. Пройшло більше 10 років, ми все рідше збираємось біля їх могил. Проте, ми завжди їх пам'ятаємо та носимо в серці ці спогади.

Коли додому приносять поману моїм батькам інші родичі, я завжди з теплом згадую ті моменти, які вже ніколи не повернеш, і нікого вже не повернеш.

Але під час цього я завжди відчуваю себе частиною чогось більшого, частиною родинної традиції, яка передається з покоління в покоління. Це об'єднує нас з минулим і допомагає знайти мир і гармонію в теперішньому. Це традиція, яка нагадує нам про важливість пам'яті, про зв'язок поколінь і про цінність родинних традицій. Важливо берегти та передавати ці обряди нашим дітям, адже саме вони є основою нашої культури та ідентичності.

Закликаю всіх, хто читає цей блог, не забувати про своїх рідних і близьких, які відійшли. Вшановуючи їх пам'ять, ми зберігаємо зв'язок з минулим і зміцнюємо родинні вузлики. Помана – це наш спосіб сказати, що ми пам’ятаємо, любимо і шануємо наших предків.