Зараз чоловік працює лісничим, маючи під серцем уламок від ворожого снаряду.

Дмитро Юрнюк - представник справжньої династії лісівників. Лісівником був його дід. Сплавляв деревину для подальшої заготівлі та реалізації спеціальними плотами через гірські річки. Його батько працював бригадиром, майстром лісу, а потім лісничим у Селятинському лісництві. Пропрацював тут більш як 20 років.

Дмитро прийшов працювати після закінчення коледжу та Львівського лісотехнічного університету. Пройшов шлях від майстра лісу до лісничого.

Втім, його шлях лісівника переривала війна. Дмитро - двічі учасник бойових дій. Вперше пішов добровольцем у 2014 році.

«Я майстер спорту зі спортивної стрільби і подумав, що мої навички можуть стати у пригоді. Потрапив у 8-й Хмельницький полк спецназу на посаду снайпера. Підписав контракт і прослужив до 2018 року. Потім взяв участь у чемпіонаті Збройних сил України по снайпінгу. Виграв його, познайомився з Кирилом Будановим і потрапив у ГУР», - розповідає Дмитро Юрнюк.

Через два роки повернувся у Селятинське лісництво У батька стався інсульт, тож треба було продовжити його справу. І одночасно не полишав роботу у розвідці. Тренував та готував партизанські загони. Саме з ними та колегами-лісівниками пішов воювати вже під час повномасштабного вторгнення.

У взводі Дмитра за два роки не було жодного загиблого

Дмитро пройшов Бучу та Ірпінь, Бахмут та Часів Яр. У його взводі за два роки не було жодного загиблого. Щобільше, він командував десантною висадкою у Крим. Після поранень та контузій, а також маючи потребу доглядати за батьком, кілька місяців тому демобілізувався. Зараз працює лісничим, маючи під серцем уламок від ворожого снаряду, пише Медіа агентство АСС з посиланням на інформацію Спілки воїнів-лісівників України.

Селятинське лісництво одне з рекордсменів за кількістю де працюють демобілізовані працівники. З 27 працівників лісництва - 16 ветеранів. Окрім підвищених зарплат, всі бойові ветерани мають 20% доплати до окладу, щорічні премії.