Фото: 82 Буковинська ОДШБр у фейсбук

Про оборону ключового перехрестя та подвиг одного солдата розповіли у Відділенні комунікацій 82 окремої десантно-штурмової Буковинської бригади ДШВ ЗС України.

Визначений рубіж, який противник намагався вибити майже добовим наступом, встояв. Попри масовані атаки, воїни 82 ОДШБр тримали оборону. «Противник намагався витіснити нас із району залізничної колії», – згадують учасники тих подій.

Відділення тримало перехрестя лісосмуги та залізничної колії - критично важливу ділянку на фронті. Найнебезпечніший напрямок обороняв кулеметник з позивним «Дєд». Того дня російські війська неодноразово намагалися прорвати оборону, атакуючи хвиля за хвилею, пише Медіа агентство АСС.

Ворог застосовував мінометний та артилерійський вогонь, намагаючись подавити позиції, але відділення не відступало. Навіть FPV-дрони не змогли зламати його стійкість.

Близько опівдня російські командири прийняли зухвале рішення - атакувати числом, сподіваючись задавити захисників масою піхоти. Відчайдушний наступ супроводжувався втратами з обох боків. На жаль, під час цієї атаки було втрачено й наш особовий склад. Але один воїн продовжував бій.

«Дєд», ведучи щільний вогонь по ворожій піхоті, не одразу усвідомив, що з його відділення залишився лише він один. Всупереч втратам, він не покинув позицію і продовжив боротьбу самотужки. Ворог, переважаючи числом, продовжував спроби прорватися через позицію кулеметника, але кожен крок супроводжувався смертю росіян.

Безупинний вогонь з його кулемета не давав ворогу ані секунди на перепочинок.

Коли вже починало сутеніти, в допомогу підійшло нове відділення. Солдати з подивом побачили результат його героїзму: десятки загиблих ворогів лежали на підступах до позиції. Російські війська так і не змогли подолати опір одного українського воїна.

«Я молився і стріляв! Стріляв, і просив Бога мені допомогти... І врешті-решт диво сталося — прийшли мої хлопці», – згадував пізніше «Дєд».