Фото: Буковина інфо

Літератор відвідав у вересні поетичні читанння Meridian Czernowitz

Журналіст Ігор Померанцев, який походить з Чернівців, відвідавши нещодавно місто, задався роздумами про свою малу батьківщину.

Прозаїк пише, що його рідне місто, яке називалося Czernowitz, українці вважали закордоном. У тодішніх Чернівцях українці відпочивали душею.

Про це прозаїк, поет, журналіст Ігор Померанцев пише на своїй сторінці у Facebook.

У своєму дописі, журналіст розмірковує про місто, яке живе одразу "у кількох календарях", адже тут збереглися повсякденні атрибути давніх Чернівців.

"У Чернівцях на вулиці Ольги Кобилянській є кафе Віденська Кав'ярня. Каву в ньому подають у чашках з логотипом, що зображає юного турка у фесці з пензликом. Цьому логотипу сто років. Його вигадали для австрійської компанії Julius Meinl. Чернівці живуть одразу у кількох календарях. Вони пам'ятають, що колись називалися Czernowitz.

Мешканці міста – це люди. Так вважають мешканці. Але у міста на цей рахунок свої міркування. Для міста його населення – це вулиці, площі, провулки, глухий кут. Місто має свою пам'ять. Люди можуть ставитися до пам'яті міста як окупанти або вдавати, що до них міста не було. Що візьмеш із варварів? Але й вони іноді бояться", - пише Ігор Померанцев.

У дописі прозаїк перелічує імена відомих чернівчан, яких місто добре пам'ятає.

"Чернівці – моє рідне місто. Має міцну пам'ять. Його вулиці носять імена геніїв місця: буковинського поета-фольклориста Ю. Федьковича, українського модерніста В. Стефаника, румунського класика М. Емінеску, чеського архітектора Йозефа Главки, письменниці Лесі Українки, єврейської актриси Сіді Таль, австрійської, композиторів Володимира Івасюка та Степана Сабадаша Письменникам Паулю Целану, Грегору фон Реццорі, імператору Францу-Йосифу та пісні «Хава Нагіла» встановлено пам'ятники. Навіть у радянської влади не піднялася рука перейменувати вулицю Гете та парк Шіллера, - зауважує журналіст.

Ігор Померанцев пригадує, що Леся Українка, коли писала листи друзям, вважала Буковину закордонним краєм.

"Національна пам'ять може суперечити пам'яті міста. У Чернівцях таке траплялося. За кілька століть у міста змінювалася національна пам'ять: австрійська, румунська, радянська, тепер настав час українців, сподіваюся, назавжди. Колись Чернівці здавалися українцям закордоном. Як писала Леся Українка в листі російському письменнику Євгену Чирикову в 1901 рік: «Поїду за кордон, на Буковину, може там трохи одужаю. Адреса моя буде: Oesterreich, Czernowitz, Str. Nowyj Swiat, 61, bei Frl. Olga Kobylanska»

Те, що було для Лесі Українки закордоном – моя мала батьківщина. Ольга Кобилянська чи не щодня ходила вулицею, яка пізніше названа на її честь, оскільки жила по сусідству. Тепер штрассе Nowyj Swiat називається вулицею Т. Шевченка. Краєзнавці знають номер будинку, де Кобилянська винаймала квартири: 82/83. На тій же вулиці мешкав австрійський письменник Георг Дроздовський.

Поет висловлює сподівання, що Чернівці пам'ятатиме своїх мешканців, як рідних.

"Провулки впадають у вулиці, вулиці – на площі. Чернівці завжди були містом напів- та чвертькровкою. Іншими словами, містом родовитим, без національної пихи, хоча, за словами Лесі Українки, у Чернівцях точилася «глуха боротьба племен». У міста, на відміну людей, міцна і довга пам'ять. Він пам'ятає нас. Нехай він пам'ятає нас не чужинцями, а своєю ріднею", - ставить крапку Померанцев.