Усі місцеві жителі знають, що таке гора Цецино, і де вона знаходиться. А приїжджі швидко дізнаються, що це одна з найвищих та мальовничих точок Чернівців. Випадково сайт 0372.ua дізнався, що колись там була фортеця. Так, на наш сором, ми не знали цього раніше.

Про історію фортеці Цецино, її появу, розквіт та занепад ми поспілкувалися з Андрієм Федоруком, провідним науковим співробітником відділу археології, історії Середніх віків і нової історії краю Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

Про Цецинську фортецю залишилося багато відомостей. Дуже багато з них легендарні. Історики по різному ставляться до цього феномену, але, на жаль, сьогодні він втрачений, і від фортеці на Цецинській горі нічого не лишилось.

Відомо, що фортеця вперше постала десь на межі 10-11 століть. Очевидно, її поява була повʼязана з походом Великого князя Київського Володимира Святославича, тобто Володимира Великого, на Хорватію. І внаслідок цього походу на горі Цецино постає деревʼяна фортеця, де розміщувався князівський гарнізон. І завданням цього укріплення був контроль території навколо гори і, зокрема, певних словʼянських громадських центрів, які існували до того.

Впродовж подальших століть фортеця еволюціонувала. Вважається, що певна активність її далі спала внаслідок того, що з середини 12 століття починає активно розвиватися фортеця на території сучасних Ленківців - Черн. Але про неї ми поговоримо окремо в наступному матеріалі.

Внаслідок монгольського нашестя Цецино повертає собі провідну роль. Це стало можливим завдяки тому, що фортеця була розташована на височині. Адже гора має висоту 451 м, а це немало для того, аби отримати статус вигідної позиції.

Є вірогідність, що під час монгольського нашестя у Цецинську фортецю з Ленківців або фортеці Черн переселилася місцева адміністрація.

Водночас у 1839 році у підмурівку вежі Цецинського замку був знайдений скарб, який зараз перебуває у Відні. Там були срібні речі, які чітко вказували, що власниками фортеці були багаті люди. Зокрема, три перевиті гривні, які носили представники аристократії. Тобто господарями фортеці могли бути навіть люди з найближчого оточення князя, або вищі адміністратори на рівні воєвод, бояр, старших дружинників тощо.

Крім того, у скарбі були скроневі кільця. Це прикраси, які, як правило, носили половецькі жінки. Тож є думка, що хтось із представників Цецинської аристократії був одружений на половчанці. У 12-13 столітті це було модно, адже ті були відомі своєю красою.

Скарб доводить, що фортеця існувала як центр і життя там не зупинялося. І згодом на горі зʼявилися перші кам'яні укріплення. Тож з деревʼяної фортеця поступово почала перетворюватися на камʼяну. Перші кам'яні укріплення тоді почав будувати князь Данило Романович у своїх резиденціях у Холмі і Володимирі. Вони ще не були дуже значними - зазвичай це були камʼяні підмурівки деревʼяних веж. Тож щось подібне і постало на Цецинській горі, бо стало зрозуміло, що камінь покращує захист фортець.

У другій половині 13-го і першій половині 14-го століття, коли загроза з боку татар постійно існувала, населення в переважній більшості переселилося на правобережжя Пруту. Тому що тут рельєф був більш нерівний, горбистий, проходити коням було набагато важче, тому здійснювати якісь набіги сюди було складніше.

Найбільш активний період життя фортеці починається з другої половини 14 століття, коли вона переходить під владу Молдавських воєвод. Вона стала одним з провідних бойових укріплень.

Молдавські воєводи створили навіть окрему Цецинську волость або Цецинську державу. Правителями її були старости або державники, яких призначали господарі.

Вперше Цецин фіксується у молдавських документах у васальній грамоті господаря Стефана Першого польському королю. Грамота датується 1395 роком. Там вперше згадується Цецин як адміністративний центр. В грамоті йдеться про певні суперечності щодо цієї фортеці між Польщею і Молдавією. І натякається, що на перспективу це питання треба врегулювати.

Також в деяких літописах зберігся список городів дальніх і ближніх. І в цьому списку теж згадується фортеця Чечунь або Нечунь. В списку фортеця відноситься до переліку волоських городов, бо волохами тоді називали молдаван.

З грамоти 1403 року науковці роблять висновок, що керівником фортеці був господар Олександр Добрий. Останній раз віг згадується у грамоті 1411 році. Як для місцевого урядовця, він займав цю посаду досить тривалий час.

Під прикриттям Цецинської фортеці зʼявляється митний пункт. Він датується грамотою Олександра Доброго від 8 жовтня 1408 року.

Сама фортеця згадується в різних документах 30-50 років, коли після смерті Олександра Доброго за молдавський престол починається запекла боротьба між його спадкоємцями. Цецин неодноразово стає опорним пунктом між претендентами, які боролися за владу в Молдавії.

Між цими подіями дуже цінним є документ від 23 грудня 1447 року. Це грамота одного з синів Олександра Доброго, воєводи Петра, яка безпосередньо була видана у Цецині. Це один з найбільш ранніх документів, виданих на території сучасних Чернівців. Сьогодні цей документ зберігається у Варшаві в Головному архіві давніх актів.

Фортеця занепадає у першій половині 50-х років 15 століття внаслідок міжусобної боротьби.

1 квітня 1457 року один з нащадків Олександра Доброго, який тимчасово захопив владу в Молдавії, а саме Петро Арон, переносить адміністративний центр волості з Цецино у Чернівці. І на місці Цецинської волості з'являється Чернівецька. Хоча Чернівецьку область ще до 1481 року називали Цецинською. Чернівці були зручними, адже тут знаходилася митниця. Тож ж місто отримало статус торгового.

Історики вважають, що саме переніс адміністративного центру був однією з причин занепаду фортеці.

Врешті вона була зруйнована. Згідно з дослідженнями, які проводились на горі, зруйнувала її вогнепальна зброя. А потім укріплення були остаточно підірвані. Це підтверджує те, що уламки стін під час дослідження були розкидані на відстані десятків метрів.

Внаслідок бойових дій вона втратила здатність функціонувати. Новий молдавський господар Стефан Великий, який приходить до влади в 1457 році, очевидно, вирішив не витрачати кошти на відновлення фортеці. Він бачив це безперспективним. Тому він зосередився на перебудові укріплень Хотина і Сучави.

Відтак фортеця Цецино перестає існувати, і уламки її ще багато років пролежать в такому вигляді, якими їх залишили, коли підірвали стіни.

У 18 столітті австрійський офіцер Фон Міг, який складав карти, на своїй мапі Буковини позначив Цецинську гору і вказав, що там руїни старого замку.

А коли вже за Австрійської імперії розбудовувались Чернівці, то каміння з Цецинського замку використовували для зведення нових будинків у місті. Ходила навіть легенда, що половина Чернівців побудована з Цецинської фортеці.

Тоді до руїн на горі ніхто не ставився як до культурної та історичної цінності. Це вже пізніше їх почали вивчати місцеві науковці, зокрема Володимир Мелькович, Теодор Белан та інші.

Перші розкопки там проводилися у 1908 році. Потім - у 20-30 році минулого століття за Румунський час під егідою Міністерства оборони Румунії. Згідно з тогочасними газетами, були певні знахідки.

Знаходили наконечники стріл, уламки мечів та обладунків, монети. З цього виходить, що там були гарнізони, які базувалися у фортеці, обʼїжджали територію. Їм платили гроші. Збиралися податки.

Остаточно залишки Цецинської фортеці зникли у 1959 році, коли на тому місці почали споруджувати телевежу. весь культурний шар фортеці був знищений та заритий. Сьогодні вона втрачена для науки і як памʼятка. Залишилися тільки документальні свідчення, що вона взагалі існувала, і незначні археологічні підтвердження.

У наступному матеріалі сайт 0372.ua розкаже про фортецю Черн.

Читайте: Куди поїхати у Чернівецькій області на вихідні: ТОП найкрасивіших місць відпочинку