Вже третій рік поспіль в Чернівцях червень стає кінофестивальним. На базі Культурно-мистецького центру імені Івана Миколайчука, а цьогоріч і кіноконцертної зали Чернівці, відбувається кінофестиваль (з минулого року вже міжнародний) Mykolaichuk Open. Дійство щороку зростає в геометричній прогресії, і якщо в 2022 це був експеримент на 5 днів, то сьогодні це 9 днів, наповнених конкурсною програмою, позаконкурсними фільмами, програмою мюзиклів та окремою підбіркою неординарної наукової фантастики. В сумі десь понад 70 стрічок.

Читайте: У Чернівцях відбудеться великий міжнародний кінофестиваль - повна афіша

Вже традиційно перший день фестивалю був повністю ретроспективним. Кінофестиваль починається 15 червня, а це — день народження Івана Миколайчука (на честь якого власне названо центр, і де стоїть його величезний бюст). Тому в цей день програма складалася, в тому числі і з фільмів з Іваном. Першими стали улюблені синефілами, людьми культури та всіма школярами, яким лінь перед НМТ почитати книжку — “Тіні забутих предків”. Показ був подвійно святковим, бо цьогоріч ще й сто років з дня народження Сергія Параджанова (раптом хто не знає, чоловік окрім Тіней зняв ще багато всього, і воно теж варте уваги).

Другим ж фільмом стала спеціально відреставрована до фестивалю стрічка “Іду до тебе…”. Перший, і на жаль, досі єдиний фільм про Лесю Українку. Миколайчук там чисто на камео, але фільм цікавий сам по собі. Як естетично, так і в плані персонажів. (Там навіть Кобилянська є) Окрім того, на самому початку дня був сеанс мюзиклу “Наталка Полтавка” 1937 року. Зараз це дивитися доволі незвично, але свій шарм у ньому є. Неочікувано комедійний при чому.

А, ледь не забув. Поміж двох кінотеатрів гостей фестивалю возить спеціальний ретро-тролейбус. Всередині крутять відеоекскурсію кіномісцями міста, а на одному з сидінь навіть сидить Миколайчук. Щоправда, картонний.

Другий день розпочався із конкурсної програми. З того всього вартою уваги була стрічка “Нещадна спека” Альберта Господарськи. Але головною подією дня було відкриття фестивалю. Не буду довго ходити навколо і скажу очевидне, те, чим вчора були повні всі регіональні пабліки - на фестиваль приїхав Вігго Мортенсен, відомий роллю Арагорна у трилогії “Володар перснів”.

Пан Арагорн завітав не тому, що відчув у собі поклик до війни з орками, а тому, що презентував свій новий фільм. Вестерн. Але про все по порядку. Традиційно для таких заходів все почалося із промов, які тривали.. по відчуттях хвилин багато. Далі було представлення всіх спонсорів (а їх було чимало). Після того на сцену швиденько забіг пан Вігго, подякував українською за те що запросили, перепросив що його вимова звучала так, ніби він переїхав мову автівкою десь двічі, і сказав, що не буде сильно затримувати,шоб люди під час фільму не бігали у вбиральню.

Що ж до самого фільму, то “Мертві не завдають болю” - це дещо авторський вестерн. Стрічка не бере якихось надто епічних обертів, але розповідає історію, повну почуттів, емоцій та акцентів. Це місцями медитативне дійство, яке переплітає різні часові відрізки і міксує реальність з вигадкою, але при цьому залишається приземленою історією. Фільм майже не має слабких акторських робіт, хіба що десь на фоні. Головну роль виконав сам Вігго, який ще й написав сценарій, зрежисував і був композитором (ото в чоловіка витримка). Його персонаж - то вже досвідчений чоловік, якого тягає по життю, але моральний компас він все ж не ламає і вчиняє по совісті.

Десь так само по совісті зіграла і виконавиця головної жіночої ролі - Вікі Кріспс. Більша частина стрічки концентрується на ній і її перфоманс неймовірний. Від щастя до зневіри, пані акторка передає переживання персонажки на чудовому рівні. Власне, вочевидь, не один я так сприйняв фільм, оскільки на титрах стрічка отримала доволі довгі овації. Двічі. Опісля, як заведено на прем’єрах, була секція питань та відповідей, на якій пан Мортенсен вкотре нагадав, що глядачі спокійно можуть виходити по потребах, бо сидітимемо ми тут доволі багато. Ну і … так, спілкування із загалом зайняло доволі багато часу, але воно було того варте. Віго виявився дуже милою людиною, яка розгорнуто і з гумором відповідала на питання і детально все пояснювала. І звісно, він кілька разів згадав “Володаря перснів”. А наприкінці навіть зробив фотку з усім залом (і хусткою, яку купив на фестивалі).

В цілому, перші дні фестивалю пройшли доволі бадьоро, на одне тільки відкриття був повний солдаут (по очевидній дещо сивій данській причині). Але окрім того, в ці дні було на що подивитися і чого послухати. Маю великі сподівання, що й інші дні не підведуть, адже попереду ще чимало цікавих прем’єр і показів.

Читайте: “Тут молився Петро Сагайдачний” - найстаріша церква в Чернівцях

Автор тексту та фото: Володимир Сухолиткий