Фото ілюстративне

Дослідники з Нідерландів створили штучний інтелект, здатний розпізнавати сарказм. Нейронну мережу навчали на текстах, аудіо та відео з американських ситкомів «Друзі» та «Теорія великого вибуху».

Після навчання на цих даних штучний інтелект зміг виявляти сарказм у немаркованих уривках із ситкомів майже в 75% випадків, повідомляє The Guardian, пише Медіа агентство АСС з посиланням на УП.Життя.

Зазначається, що розпізнавати сарказм – складне завдання навіть для людей, адже він ґрунтується на контексті, тоні голосу та невербальних сигналах. Алгоритмам це дається ще складніше, оскільки вони розпізнають лише текстові скрипти.

«Ми змушені говорити з нашими пристроями дуже буквально, ніби розмовляємо з роботами, але цей формальний тон розмови не має бути обов’язковим», – каже Метт Колер з лабораторії мовних технологій Університету Гронінгена, де розробили технологію.

Він стверджує, що ця технологія може вплинути на те, як люди взаємодіють з машинами.

Розробляючи свій штучний інтелект, дослідники виявили, що алгоритму важливо мати кілька підказок, щоб відрізнити саркастичні висловлювання від щирих. Вчені планують продовжувати вдосконалювати свою технологію, додаючи візуальні підказки, як-от вирази обличчя та мову тіла.

Окрім покращення спілкування зі штучним інтелектом, технологія може мати й інші корисні застосування. Наприклад, її можна використовувати для виявлення негативного тону в розмові, розпізнавання образ і мови ненависті, аналізу онлайн-відгуків та створення віртуальних помічників.

Однак питання про те, чи зможе штучний інтелект коли-небудь по-справжньому зрозуміти сарказм, залишається відкритим через те, що глузливий підтекст часто ґрунтується на особистому досвіді, культурних особливостях та тонкощах людських стосунків.

«Чи досягнемо ми 100% точності? Цього навіть люди не можуть досягти», – каже аспірант лабораторії Сіюань Гао.

Колер замислюється над тим, що станеться, якщо машини почнуть використовувати нові навички, щоб відповідати людям сарказмом.

«Якщо я запитаю у нейромережі: «У вас є час на моє питання?» і почую у відповідь: «Так, звісно», я можу так і не зрозуміти, чи є у штучного інтелекту час, чи ні?» – розмірковує дослідник.