Як ШІ-музика паразитує на ностальгії за простими довоєнними часами

ШІ не створює оригінальну музику, але має вражаючу здатність генерувати гіперреалістичні карикатури на вже відомі стилі, жанри і тренди.

Під кілька мінорних акордів і простенький біт співає український робот. Якщо це пісня про кохання, то в аранжуванні домінуватиме акордеон, інколи трансформуючись у скрипку посеред музичної фрази. Якщо це пісня про війну, замість акордеона буде акустична гітара.

Про це пише Медіа агентство АСС з посиланням на УП.

Професійний музикант додасть, що трек майже позбавлений динаміки – всюди однакова гучність – а вокальна партія та інші інструменти звучать неприродно, як копія копії з низьким розрізненням.

Упізнати ШІ-треки, що лунають у таксі, в TikTok чи навіть на радіо, можна за їхньою низькою продакшн-якістю, проте найбільше ШІ-музику як таку вирізняє вражаюча стилістична одноманітність. Штучний інтелект дозволяє створювати пісні з будь-яким звучанням, але продюсери ШІ-шлягерів майже виключно генерують пародії на естраду доповномасштабних часів: щось між агро-попом у стилі Софії Ротару й Степана Гіги, російським шансоном і кальян-репом.

До 20% пісень в українських чартах згенеровано штучним інтелектом. Суха статистика штибу кількості проданих квитків чи місця в національному чарті – лише формальний індикатор успіху, а не власне успіх.

На жаль, спершу коронавірус, а потім повномасштабна війна обмежили можливості артистів заробляти на органічній популярності.

Зазвичай розвиток музичних технологій інспірує нові жанри і естетики. Електрогітара дала нам рок, семплінг – хіп-хоп. Без синтезатора не було б електронної музики, а без фортепіано – класичної.

Проте новий музичний стиль, інспірований нескінченним потенціалом ШІ, так і не з'явився. Навпаки, що в Україні, що деінде музика перебуває в безпрецедентному стані естетичної стагнації. Порівняно з 20-м століттям, коли нові звучання з'являлися чи не кожне десятиліття (джаз! метал! диско! техно!), прогрес майже зійшов нанівець: мало кого дивує, що на мейнстримному радіо лунає або музика, записана чверть століття тому – або музика, яка могла б бути створена давним-давно.

Те, що ШІ не створює оригінальну музику, – зворотний бік його вражаючої здатності генерувати гіперреалістичні карикатури на вже відомі стилі, жанри і тренди.

Заборона на російську музику не здатна скасувати смаки українських слухачів, чиї серця роками і десятиліттями тішилися "пострадянським" саундом. Проте українські музиканти не схотіли чи не змогли заповнити пустку, що утворилася на місці контенту, укоріненого в російські життєві реалії: "людська" українська музика намагається звучати інакше, ніж до війни.

Пустку на місці російського контенту заповнює ШІ: за допомогою музичних моделей легко генерувати пісні в стилі російської естради, але без російської мови. Переважання надсадного вокалу, баянів, акустичних гітар, а також мелодійних та гармонійних рис, питомих російській попсі, в успішному ШІ-контенті дозволяють слухачам повернутися до аудіодосвіду довоєнних, русифікованих часів, але без провини за участь у ворожому культурному житті.

ШІ-"хіти" – це жорстока пародія на масову культуру довоєнних часів. Набуваючи популярності, вони лише поглиблюють провінційні тенденції в нашій музиці.

ШІ-музика не буде здатна відповісти на емоційні потреби слухачів, що виникають під тиском сучасних викликів і трагедій, допоки справжні музиканти не створять достатньо актуальної музики і допоки остання не потрапить у тренувальні дані музичних моделей, аби бути зімітованою за копійки.