Про смерть Валентини Макидон родина дізналася лише на третій день, але не від посольства, а з неофіційних джерел
Минуло понад п’ять місяців після трагічної ДТП у французькому місті Сарт, де загинуло четверо українців, серед них — викладачка Кіцманського фахового коледжу Валентина Макидон. Але її родина досі не отримала особистих речей, які мали передати разом із тілом.
Нагадаємо, у червні цього року автобус із 46 студентами та 5 викладачами із Чернівецької області потрапив у страшну аварію, коли група поверталася додому після навчального обміну у Франції.
Дочка загиблої Марина Деркач опублікувала допис в мережі Фейсбук, у якому різко розкритикувала роботу українського посольства у Франції та оприлюднила факти їх байдужості до родин загиблих.
За словами Марини Деркач представники посольства з самого початку ігнорували рідних тих хто постраждав в ДТП і не давали жодної інформації. А про загибель мами вона дізналася лише на третій день.
«Про те, що загинула наша мама, ми дізналися через три дні з неофіційних джерел», — написала жінка.
За словами дочки, французька поліція вирішила, що валізи загиблих мають передати посольству України для подальшої доставки рідним. Але цього так і не зробили.
«Невтомно, дні і ночі, впродовж двох місяців ми чекали на тіло нашої мами і її особисті речі, які обіцяли нам повернути разом з тілом. Але особистих речей так і не отримали.
Не отримали останнього, що залишилося від найдорожчої людини: телефон, фототека якого наповнена світлинами з подорожі; подарунки для своїх дорогих онуків і дітей, все те, що назавжди залишило б світлий спомин про люблячу маму і бабусю.
Речі мами були цілі і неушкоджені, діти і викладачі все зібрали і навіть зробили фото як їх залишили у гаражі на території ліцею. Представники посольства були там, бачили і не забрали їх до Парижу в посольство.
Коли відправляли тіла, посольству було байдуже, що рідні не отримають жодних особистих речей», — написала дочка загиблої.
Марина Деркач додає, що директор французького ліцею, де зберігаються валізи, досі не отримав офіційного звернення від українського посольства.
«Директор ліцею чекає на запит посольства, відповідне звернення, клопотання про повернення валіз, чекає вже понад 5 місяців… адже без офіційного документу віддати не може», — каже вона.
Коли ж родина своїми силами дізналася чи досі є ті валізи і що потрібно для того, аби їх вернути, представник з посольства попросила номер телефону до ліцею аби дізнатися який документ їм потрібен для передачі валіз.
«Чому тільки тепер? Що вони роблять в Парижі? Чому там вони досі не вийшли на керівництво ліцею, а ще краще чому не забрати їх без жодних документів і клопотань в перший день трагедії?
До сьогодні я не маю відповіді коли посольство поклопоче про повернення валіз, які жодним чином не фігурують у кримінальній справі!», - обурюється Марина Деркач.