Єдність з усім українським народом: сьогодні відзначають 107 річницю Буковинського віча

107 років тому, 3 листопада 1918 року, у Чернівцях відбулася подія, що назавжди вписана в історію української державності – Буковинське віче. Воно стало виявом зрілості, гідності та прагнення буковинців до єдності з усім українським народом.

Про це йдеться на фб-сторінці Чернівецької обласної ради.

Зібравши понад десять тисяч представників усіх повітів краю, Віче, організоване Українським крайовим комітетом, одностайно проголосило волю українців Буковини приєднатися до Української держави. Того осіннього дня народ заявив про своє прагнення жити в єдиній, соборній і незалежній Україні – це стало моментом істини та національного самоусвідомлення.

Однак бурхливі події світової історії не дозволили реалізувати споконвічну мрію українців. Попри героїчну боротьбу молодої української держави на кількох фронтах Першої світової війни, українські землі знову опинилися під чужою владою. У 1919 році, відповідно до Сен-Жерменського мирного договору, Румунія отримала Південну Буковину, а за Севрським договором 1920 року – і Північну.

Та ухвалене тоді рішення не втратило своєї історичної ваги. Воно стало символом волелюбності, гідності й прагнення до соборності. У червні 1940 року, коли Буковина, як і інші західноукраїнські землі, що входили до ЗУНР, возз’єдналася з Україною, здійснилася частина заповітної мрії учасників Буковинського віча. І хоча край залишався під радянською окупацією до 1991 року, дух свободи продовжував жити у серцях людей.

• Рішення Буковинського народного віча стало керівництвом до дії тогочасних українських політиків краю. Воно уповноважило Крайовий комітет як складову частину УНР негайно перебрати владу від останнього глави крайової австрійської адміністрації Йосифа Ецдорфа, що й було здійснено без застосування збройної сили, конституційним шляхом 6 листопада 1918 рроку і про що складено відповідний протокол.

• Буковинське народне віче своїм рішенням визнало рівноправність національних меншин на території краю, чим узагальнило давні традиції міжнаціональної народної етики, традиції толерантності, взаєморозуміння, доброзичливості між людьми різних націй і конфесій, різних мов і звичаїв буковинського краю. Ця подія, як і весь історичний шлях Буковини, сформували у світової громадськості уявлення про Буковину як успішну модель міжетнічних взаємин, яка є прийнятною для всієї європейської спільноти.

• Ухвала Буковинського народного віча мала не тимчасове, кон’юнктурне, а фундаментальне значення на всю подальшу перспективу й означала: буковинцям разом із усіма українцями треба жити в єдиній Соборній Україні як державний народ. Цей основоположний акт українського державотворення на буковинській землі займає гідне місце серед таких визначних документів українського державного відродження, як чотири універсали Української Центральної ради, Конституція УНР, Маніфест Української Національної Ради 18-19 жовтня 1918 р. у Львові про створення Західноукраїнської держави (згодом ЗУНР) та ін. А ці документи, як відомо, були попередниками Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р., Конституції України 28 червня 1996 р.