Він загинув, боронячи Україну. Це вже 20-та гранітна плита на Меморіалі Слави закладу.
Церемонія відбулася у день Покрови Пресвятої Богородиці, Дня захисників і захисниць України та Дня українського козацтва, пише Медіа агентство АСС з посиланням на Чернівецьку обласну раду.
Кузик Дмитро Петрович народився 17 жовтня 1992 року в селі Петричанка у багатодітній родині. Змалку був тихим, добрим і щирим хлопчиком, зазначають у дописі. Навчався у Петричанській початковій школі, а згодом у Глибоцькій школі.
Після коледжу проходив службу у морському флоті, а вже у 2013 році підписав контракт із 80-ю десантно-штурмовою бригадою.
«Дмитро пройшов крізь пекло Луганського аеропорту, Дебальцевого, Світлодарської дуги, Станиці Луганської. Він був людиною великої душі – захоплювався історією, спортом і музикою. Навіть на війні гітара та пісні залишалися для нього джерелом сили й надії», - йдеться у повідомленні.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Дмитро добровільно приєднався до полку «Азов», а згодом став бійцем 3-ї окремої штурмової бригади, яка виконувала найскладніші завдання. Він боровся за Київщину, тримав позиції біля Гуляйполя, воював під Бахмутом і Авдіївкою.
26 березня 2024 року його життя обірвалося під час боїв поблизу села Орлівка на Донеччині. Один рік і чотири місяці він вважався зниклим безвісти, а 7 серпня цього року повернувся додому – на щиті.
За мужність і відвагу Дмитро двічі був нагороджений відзнакою «Золотий Хрест».