Справжня культурна бомба: перший фестиваль "Червона рута" у Чернівцях - як це було

Фото з архіву Марічки Бурмаки

17–24 вересня 1989 року на стадіоні "Буковина" в Чернівцях відбувся перший фестиваль української сучасної пісні та популярної музики "Червона рута". Відтоді минуло 36 років...

В тоді іще радянській Україні фестиваль спричинив справжню культурну революцію, вивівши українську протестну пісню з андеграунду на широку сцену. На закритті фестивалю вперше відкрито прозвучав майбутній Гімн "Ще не вмерла Україна" та гасло "Слава Україні". За словами поета Івана Малковича, фестиваль "запалив іскру незалежності" в Україні, ідеться на сайті Українського інституту національної пам'яті, пише molbuk.ua

Переможці фестивалю. Фото з архіву Любомира Криси. Джерело: www.radiosvoboda.org

Вперше про необхідність сучасного фестивалю української пісні заговорили в кінці 1980-х. 27 грудня 1987 року в газеті "Молодь України" з'явилася стаття Івана Лепші "То є чистая вода…", де він відстоював ідею, що треба дати дорогу молодим і талановитим українським музикантам, які не відзначені регаліями та членством в професійних спілках.

Як приклад, автор наводив Володимира Івасюка, якого через відсутність диплому композитора та членства в Спілці композиторів називали аматором і його твори викидали з програм. Тоді ж він уперше озвучив ідею проведення щорічного конкурсу-фестивалю "Червона рута", який дав би рівні можливості "професіоналам" і "аматорам".

За розробку концепції фестивалю взялися музикознавці й музиканти Тарас Мельник, Кирило Стеценко, Анатолій Калениченко та поет Іван Малкович. До них долучився директор першого українсько-канадського підприємства "Кобза" Олег Репецький.

Режисуру фестивалю розробляли Сергій Проскурня та Сергій Архипчук, а сценарій писала Софія Майданська. Виконавчим директором фестивалю став Олександр Горностай.

У результаті "Червона Рута", яка на початках сприймалася на верхах як черговий радянський фестиваль, де на сцену поряд з професіоналами допустять декого з "аматорів", стала справжньою культурною бомбою.

Назарій Яремчук, Наталка Околот, Мирослав Скорик та Тарас Петриненко в журі фестивалю. Фото з архіву Любомира Криси. Джерело: www.radiosvoboda.org

Формально свято української музики відбувалося під егідою комсомолу і проходило під пильним контролем КДБ, міліції та Компартії. Це був вимушений компроміс, оскільки без "зеленого світла" з боку комсомолу чи КПРС тоді провести фестиваль такого масштабу було нереально.

Організаторам вдалося заручитися підтримкою Спілки письменників України, серед членів якої було багато авторитетних для партії людей. Ще за тиждень до фестивалю Кирило Стеценко на Установчому з’їзді Народного руху України переконував їх у необхідності підтримати талановиту молодь.

До останнього фестиваль був на межі зриву. Коли організатори уже приїхали до Чернівців, з’ясувалося, що Міністерство культури не виділило кошти на звукопідсилювальну апаратуру. І тоді співзасновник "Кобзи" Микола Мороз із Канади виклав власних 3 мільйони доларів і привіз із Польщі якісне звукове обладнання.