"Цей світ тьмяний без твоєї усмішки": колеги та друзі щемно згадують полеглого воїна та телеоператора Левицького

Загиблому воїну було тільки 38 років

Колеги та друзі щемно згадують полеглого воїна та телеоператора з Чернівців Ярослава Левицького у своїх дописах. Воїн зник безвісти у листопаді минулого року, йому було всього 38 років. Вчора, 8 вересня, аналіз ДНК підтвердив загибель Героя.

Журналістка Алла Спрінчінат згадує, як працювала з Левицьким на телебаченні починаючи ще з далекого 2006 року.

"Не хочеться вірити, не хочеться писати про Ярослава в минулому…

В далекому 2006-2008 працювали з Яріком на 5 каналі, з ним знімали перші сюжети для ТСН… веселий, позитивний, добрий, дуже творчий, професійний. Впевнена, у кожного, хто знав Яріка, є багато спільних крутих історій… він був світлим, таким і залишиться в пам’яті…

Це дуже боляче…

Дякую за захист, спочивай з Богом, наш Герой…", - пише вона.

Кореспондентка Оксана Денисюк описує спогади про полеглого воїна, і зауважує "Цей світ тьмяний без твоєї усмішки".

"Ярік!!!

Який нестерпний біль та відчай! До останнього сподівалась…не вірила…

Дякую, друже, за усе! За неймовірні круті зйомки, за сміх, за тисячі кілометрів хронометражу, за факапи, за божевільні ідеі та їх круту реалізацію, за спільні подорожі, за те, що завжи були значно більше, ніж колеги!

Цей світ тьмяний без твоєї усмішки та твого неймовірного бажання жити це життя!

Спочивай у мирі, друже", - йдеться у її дописі.

Директорка книгарні «Букініст» у центрі Чернівців Марина Лібанова пригадує їхні спільні з Левицьким фестивалі, поїздки, події, зйомки, афтепаті, вечірки, прочитані книги і кіно.

"Ми бачились в останній раз майже в кінці жовтня минулого року. У мене не було ні краплі відчуття, що десь за 2 тижні Яріка не стане. Коли прийшла звістка , що він вважається зниклим безвісті я довго не вірила, плакала, згадувала останню зустріч, він чомусь заспокоював мене, що все норм, все буде добре. Тоді мені трудно було уявити , шо Ярік поїде в саме пекло.

Ми стільки довгих років були друзями, я пам'ятаю як наша дружба починалась. Наші фестивалі, поїздки, події, зйомки, афтепаті, вечірки, прочитані книги і кіно. Серйозні розмови, проекти, спільні друзі, знайомі - цілий світ....Ярік ніколи не називав мене по-батькові, завжди тільки Марина. І це не превілея, бо багато років його номер у моєму телефоні був п'ятіркою у швидкому наборі. Ми постійно були на зв'язку.

Не можу думати і писати - прощавай, друже Ярік...Бо я ніколи тебе не забуду, ти багато чому мене навчив....", - йдеться у її дописі.

Журналістка Марина Скінтей згадує Ярослава Левицького, як справедливого та принципового.

"З Ярославом ми вчилися разом, а згодом стали колегами у медійній сфері. Творчий, справедливий, завжди з власною думкою і принциповою позицією. Таким Ярік і залишиться в пам’яті тих, хто його знав.

Найщиріші співчуття рідним і коханій Ірині.

Герої не вмирають!", - йдеться у дописі.