"Назавжди в серці і пам'яті": помер відомий митець із Чернівців Сергій Колісник

Автор фото - Тарас Піц

Не стало відомого чернівецького художника і музиканта Сергія Колісника.

Про це сьогодні, 27 серпня, повідомив на своїй фб-сторінці фотомитець, товариш Сергія Колісника Тарас Піц, пише molbuk.ua

Життя – це потяг, який їде. А в ньому постійно змінюються люди: одні виходять, другі заходять, купуючи квиток. Хтось зайцем заскочить. Хтось – провідником.

Обожнюю своє життя. Нічого б у ньому не змінював.

Талант – це багаж, даний авансом.

Жінка – це подорожній, який підсідає до тебе в купе, у твій поїзд життя.

Війна – це букет емоцій. Страшно від усвідомлення, що можу вбити людину. Більше боюся того, ніж якби вбили мене.

Свобода – це коли виходиш босий із торбою в поле і там безкінечний горизонт, ніде нічого нема, можеш іти на всі 360 градусів. Намагаюся так жити.

Є кілька робіт, над якими працюю десятки років. Якось почав малювати, а потім бажання охололо, пропало. Випадково в майстерні побачив – і думаю: треба доробити. Сів, доробив. Усе залежить від натхнення, а воно – в повітрі. Треба вміти його ловити.

Основне, заради чого людина народжується, – виховати свою душу, аби після смерті вона мала вищий ступінь, ніж до народження.

Не важливо, чи в шлюбі люди живуть, чи поза ним, аби кохання було. Шлюб – це умовність. Беруть його, щоб зайвий раз довести свої серйозні претензії на життя з іншою людиною до смерті.

Плакав недавно з товаришем. Сіли, випили трохи, побалакали про життя і розплакались. Жінки придумали, що чоловіки не плачуть, аби їх ідеалізувати. А ми також підвладні емоціям.

Дивлячись на свою бабусю, перестав боятися старості.

Рай – це тиша.

Ніколи не можна робити халтури. Настане час, коли за це буде дуже прикро. У мене було, що замовники хотіли щось, а я не міг їм довести, що треба інакше. Зробив так, аби відчепилися. Потім воно мене догнало.

Як грошей нема, тоді починають швидше мізки шевелитися. Це стимулює.

Мій дід прожив 95 років. Помер через нещасний випадок. На Масляну їхав кіньми, співав, вимахував пляшкою, випав із брички – забився. Любив випити, і з тим недоліком прожив усе життя. Я позитивно ставлюся до алкоголю, але п'ю рідко. Коли приходять гості, пригощаю коньячком. Можу випити з радості. З горя – ніколи.

Ніколи б не зміг не виконати того, що пообіцяв.

Мрію про гуцульський будинок у горах. Поряд – майстерня з величезним вікном, з якого виднівся б гірський краєвид. Малював би його кожен день. Один і той самий. Він би мінявся, бо в природі кожну секунду щось змінюється.

Не вмію ненавидіти, тому не маю ворогів. Люди, які мене не влаштовують, просто стають по барабану. От, як Путін зараз.