“За Незалежність, за майбутнє”: історія військового з Чернівців

Про це повідомляє група комунікацій Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

«Всидіти вдома не міг. У перші дні вторгнення росіяни окупували частину Чернігівщини. Наші родичі переховувалися у підвалах, розповідали про жахи. Я пообіцяв бабусі, що піду воювати й звільню її», – пригадує Максим.

Досвіду служби він не мав, проте пройшов підготовку й опанував спеціальність навідника легкоброньованої техніки. У складі «вісімдесятки» освоїв БТР-80, австралійський «Bushmaster» та американський «Stryker».

Найважчими були бої на Запоріжжі. «Welcome to hell» – таке татуювання зробив на згадку про ті події. «Вибухи було важко порахувати, вже в першу добу наш взвод зазнав втрат. Часто доводилося не лише воювати, а й евакуйовувати поранених під вогнем, іноді нести їх по кілька кілометрів сірою зоною», – розповідає військовий.

Згодом він брав участь у боях на Покровському напрямку та у Курській операції. Попри численні контузії та травми, не залишав позицій. «Нам обіцяли підкріплення, але його все не було. А роками ті, хто міг допомогти, просто мирно спали вдома…» – додає Максим.

Сьогодні він продовжує службу у групі цивільно-військового співробітництва Чернівецького ТЦК та СП, де допомагає родинам загиблих воїнів, полонених і безвісти зниклих. Попри наслідки поранень, мріє стати інструктором, щоб навчати інших і передавати бойовий досвід.

«За що пішов воювати? За дітей, які вже не досягнуть повноліття, за материнські сльози… За Незалежність, за майбутнє, якого нас намагаються позбавити», – каже Максим.