Президент Володимир Зеленський 2 серпня вніс до Верховної Ради законопроєкт №0332 про ратифікацію сторічної угоди з Великою Британією
Про це йдеться у картці законопроєкту №0332 на сайті Верховної Ради.
Зазначається, що ініціатором проєкту виступив сам Зеленський.
У суботу, 2 серпня, законопроєкт було одержано Верховною Радою й передано на розгляд керівництву парламенту.
Відповідна угода дозволить поглибити двосторонні відносини країн в оборонній сфері та передбачає подальшу військову допомогу Києву.
У документі наголошується, що вступ України до НАТО є найнадійнішою гарантією її безпеки, а Велика Британія твердо підтримує незворотний курс Києва на членство в Альянсі.
Сторони домовилися розвивати ключові сфери, важливість яких виходить за рамки поточної війни, визнаючи роль України у зміцненні євроатлантичної безпеки. Особливий акцент зроблено на посиленні оперативної сумісності та внеску України як майбутнього члена НАТО.
Також відзначено, що відбудова України є критично важливою для подальшого прогресу, а спільна робота над цим дозволить обом країнам лідирувати у важливих секторах, просуваючи спільні цінності. Водночас Україна зобов’язується й надалі посилювати боротьбу з корупцією в державному та приватному секторах відповідно до досягнутих домовленостей.
Зокрема, сторони домовилися про:
зміцнення обороноздатності, зміцнення безпеки та досягнення консенсусу щодо членства України в НАТО, побудова партнерства у сфері морської безпеки, посилення економічного та торгівельного співробітництва, посилення співпраці у сфері енергетики, клімату та переходу до чистої енергії, посилення співпраці у сфері правосуддя та притягнення до відповідальності, протидія іноземним інформаційним маніпуляціям і втручанням, зміцнення позицій як лідерів у галузі науки, технологій та інновацій, використання потенціалу соціокультурних зв’язків, співробітництво з питань міграції. В документі йдеться про те, що там, де існують умови для добре керованої та безпечної мобільності, сторони здійснюватимуть поступові кроки для полегшення подорожування громадян і відвідування країн одна одної, а також започаткують регулярні контакти та обмін інформацією про результати міграції та політичні наміри.
Угода набирає чинності з дати отримання сторонами останнього повідомлення про виконання їхніх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності. Вона залишатиметься чинною протягом 100 років, якщо жодна зі сторін не припинить її дію.