Відійшов у засвіти буковинський літературознавець, поет, публіцист, перекладач Богдан Мельничук

Вчора, 21 липня, стало відомо про смерть Богдана Івановича Мельничука.

Не стало Богдана Мельничука – поета, літературознавця, публіциста, перекладача й громадського діяча, добре знаного в широких колах учених-україністів і шанувальників красного письменства. Він здобув високий авторитет, удостоївся багатьох нагород і заслужив вдячність численних учнів, пише Медіа агентство АСС з посиланням на інформацію Чернівецького національного університету.

Народжений 19 лютого 1937 року серед карпатських просторів – у старовинному Олешкові, – Богдан Мельничук проніс крізь усю свою життєву путь непохитне відчуття обов’язку перед українською землею, рідним словом та історичною пам’яттю свого народу. І цей обов’язок став його покликанням: спочатку – як учителя й журналіста, відтак – від 1962 року й до останнього подиху – як лаборанта, викладача, доцента, завідувача кафедри української літератури й професора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Як поет він заявив про себе ще в студентські роки, коли побачила світ його перша збірка «Розквітай, мій краю!» (1959), у якій уже визначалася головна риса його творчої манери – органічна єдність громадянського звучання та щирої ліричності. Відтак його поетичний талант розгорнувся у книжках «Журавлиний міст» (1981), «Олешківський меридіан» (1989), «На ріках олешківських» (2007), «Не продається отча хата» (2022), у збірці для дітей «Люблю співати про Карпати» (2011), а також у сатирично-гумористичних виданнях «Пегасові копита» (2001) і «Дума про кума» (2017). Його поезія – це довірлива розмова з епохою, що через трагедії й утрати шукає слів надії, гідності, оновлення. У численних публіцистичних статтях він гостро й точно формулював національно важливі питання культури й ідентичності.