Через пацієнтів, які конфліктують, медикам Центру екстреної швидкої медичної допомоги та медицини катастроф Чернівецької області доводиться викликати поліцію.
Також у кожного медика є тривожна кнопка на телефоні, йдеться у публікації МБ.
Лікарка швидкої допомоги Катерина Василівна розповіла, що кілька днів тому мала конфлікт із 19-річним юнаком, до якого приїхала на виклик.
– Ми отримали виклик: 19-річний юнак має проблеми з диханням. Приїхали до будинку, зустріли його друзі і провели до квартири. Я вже тоді зрозуміла, що хлопці щось відзначали, – згадує пані Катерина. – Коли почала оглядати пацієнта, він це сприйняв агресивно і почав кричати, ображати мене. Я злякалася. Викликала поліцію. Вже після цього він почав поводитися адекватно і з’ясувалося, що медичної допомоги не потребував.
Лікарка каже, що такі випадки досить поширені.
– Також був випадок, коли мене намагалася вдарити пацієнтка. Це був виклик до ресторану. Жінці розбили брову. Я їй надавала медичну допомогу, і вона почалася на мене махати руками. Ледве встигла відвернутися. А потім колеги її заспокоїли, – продовжує Катерина Василівна. – Лікарі не захищені у таких випадках, бо ніколи не знаєш, до кого їдеш на виклик. Я маю біля себе газовий балончик, але його ще не використовувала.
Лікарі швидкої згадують, як доводиться вислуховувати лайки, заспокоювати пацієнтів з ножами і навіть відвертатися від сковорідки. А потім ще й часто від таких проблемних пацієнтів мають скарги, що з ними не так поводилися.
– Напади на бригади швидкої бувають і у місті, і в селах. Але в селах таке трапляється значно рідше, бо там одні одного знають. І навіть попереджають лікарів, якщо доводиться їхати до агресивних пацієнтів, – каже завідувач центральної станції екстреної швидкої медичної допомоги та медицини катастроф Михайло Шумко. – Зараз комендантська година, тож менше таких викликів після опівночі. Раніше вночі нас часто викликали до ресторанів, готелів, на вулицях. Тепер такого значно менше. Але маємо виклики на квартири, де гуляють компанії. І часто саме з такими пацієнтами можливі проблеми.
Лікар швидкої допомоги зазвичай піднімається на виклик один.
– У нас зменшилася кількість людей у бригаді, – розповідає Михайло Шумко. – Раніше був фельдшер, санітар і водій. До пацієнта заходило двоє людей, а зараз на виклик їздить лише парамедик і екстрений медичний технік, це колишній водій. Тож у бригаді загалом двоє людей. І це теж дуже впливає. Тому що у квартиру заходить лише парамедик. Водій (екстрений медичний технік), залишається у машині. Іноді візити доволі небезпечні. На швидкій здебільшого працюють жінки, і вони бояться вечорами-ночами їздити на виклики.
Адже ніколи не знаєш, до кого їдеш. Ми намагаємося скеровувати по два парамедики, але немає людей, які хочуть працювати у швидкій допомозі.
Щоб захистити медиків, водій кожної швидкої має на брелоку тривожну кнопку. Якщо щось стається, водій натискає на кнопку – і прибуває поліція.
Також у парамедика кожної бригади є робочий телефон з тривожною кнопкою SOS. Коли нею користуються, диспетчер отримує повідомлення про те, що потрібна допомога. Він передзвонює й уточнює ситуацію.
– У нас є правило не конфліктувати з пацієнтами. Але щотижня маємо випадки, коли поліція виїжджає на виклики від медиків, – продовжує Михайло Шумко. – Переважно це пацієнти, які вживали алкоголь. Наприклад, нещодавно я їздив о першій ночі на виклик на розі Хмельницького-Університетської. Повідомили, що погано людині. Ми лишень під’їхали, а чоловік одразу почав сваритися, що йому, мовляв, світять в очі фарами. Він був на милицях і ними кілька разів вдарив по машині. Викликали поліцію. Потім поїхали, бо чоловік заявив, що медики йому не потрібні. А через пів години знов викликав бригаду. Зрештою, його відвезли в наркодиспансер. Маємо і таких клієнтів, до яких по три рази вночі виїжджаємо, бо, наприклад, жінка забула, що нас уже викликала. Треба чи не треба, а їдемо, бо не маємо права відмовити нікому.