«Паски й писанки освячуємо в шоломах»: як військові з Буковини відзначають Великдень на фронті

Уже втретє відзначатиме на війні Великдень Марина Кошер із Сокирян, яка служить санінструктором медичного пункту на Харківському напрямку.

Про це ідеться у публікації "МБ", пише molbuk.ua

– Перший Великдень я відсвяткувала 2023 року в Харкові, де проходила підготовку бойового санінструктора. Вдруге це було у Покровську на Донеччині. У 2024-му там було ще більш-менш спокійно, – розповіла Марина. – З дому нам прислали посилки з ковбасою, бужениною. Писанки ми робили з дівчатами самі: відварили яйця, приліпили наклейки. Розписувати традиційні не було ні часу, ні можливості.

А ось паску нам не прислали – забули, мабуть. То ми пішли в місцевий магазин і взяли вже останню. А наступного дня волонтери привезли нам багато пасок. Кошика не було, то я поклала все у свій шолом. Приїхав капелан і освятив. Ми розміщувалися у старенькій хатині, де навіть стола не було. Поставили дошки, а на них освячені продукти. Так і відсвяткували. Правда, у пришвидшеному темпі, бо було багато роботи.

Цьогорічний Великдень теж хочемо відзначити, відчути дух свята. Рідні вже готують посилку з домашніми стравами. Хоча не знаємо, яка буде ситуація. Перебуваємо за сто кілометрів від Харкова. Останнім часом почастішали ворожі обстріли. В нас немає свят - всі дні працюємо.

Чернівчанин Андрій Красовський, бойовий медик 66-го мобільного шпиталю, теж неодноразово святкував Великдень на передовій. Він врятував життя тисячам поранених бійців. Отримав чимало нагород: орден Данила Галицького, медалі "За мужність", "Врятоване життя", відзнаку "За порятунок життя".

– Двічі відзначав Великдень у Кураховому на Донеччині, де тоді знаходився наш шпиталь. Один раз у Покровську. Там на території лікарні була невелика капличка, де капелан освятив паску. Прийшли медики, поранені, які могли ходити. Замість кошиків використовували шоломи, шапки, пакети, – пригадує капітан медичної служби. – Волонтери привезли продукти, родичі прислали посилку.

Мої донечки розписали для мене писанки, які зберігаю досі як оберіг. Коли служив в АТО, теж відзначав на фронті. Цього року мені пощастило – дали відпустку саме на Великдень. Так що святкуватиму зі своєю родиною".

На початку лютого мобільний шпиталь був змушений виїхати з Покровська через активні бойові дії.

"Небезпечно було і для наших пацієнтів, і для медиків, – пояснив Андрій. – Зараз ми в містечку Добропілля на Донеччині, яке теж постійно обстрілюють. До лінії фронту – 25-30 кілометрів. Після відпустки знову повернуся до шпиталю. Війна триває, треба рятувати поранених. Дуже великий дефіцит медиків: лікарів, хірургів, медсестер, санітарів".

Військовий капелан ПЦУ отець Іван Турчинський служить у 8 окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Священник не може навіть пригадати, скільки вже разів освячував великодні паски на фронті.

– Бійці дуже чекають на це свято, тому намагаюся побувати у всіх підрозділах. Складаю графік, де вказую дату, годину, безпечне місце. Буває, що освячую протягом трьох днів. Це зовсім не схоже на звичне освячення пасок у церквах. Богослужіння триває 5-10, максимум 15 хвилин. Швидко посвятили – і розбіглися, – каже капелан. – Військові отримують все необхідне. Волонтери передають великодні продукти у всі підрозділи. Посилки приходять від рідних. Декому навіть присилають великодні кошики. Та здебільшого використовують шоломи, пакети. Дронами скидають паски хлопцям на передову, щоби вони теж відзначили Великдень. Ситуація напружена, але наші воїни безстрашні, ведуть нас поволі до перемоги.

Капелан створив пересувний храм на колесах, де військові можуть усамітнитися, помолитися, посповідатися.

"Стало легше проводити свою душпастирську роботу, – запевнив отець Іван. - Я можу вільно пересуватися. Можу звершувати Богослужіння там, де потрібно, щоби не було великого скупчення людей".

Настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці та Святого Антонія УГКЦ у Чернівцях отець Василь Гасинець із самого початку війни служить військовим капеланом і займається волонтерством. Він об’їздив майже весь фронт. Возить військовим на передову обладнання, одяг, продукти, автівки, дрони, править богослужіння в окопах, потрапляв під ворожі обстріли.

Священник неодноразово освячував великодні страви на фронті тисячам військових.

"Це моя проща і мій священний обов'язок служити там, де люди не можуть піти до храму. Хочу, що військові відчули, що вони не покинуті, а потрібні нашому народу та державі", – каже капелан.