Дівчата вмивалися крашанками, а старі люди топтали ряст

Дзвони дзвонять величаво, до церкви кличуть... Люди несуть у кошиках паски та писанки, накриті вишитими рушничками. Родина збирається за святковим столом. Батько ділить свячене яйце на шматочки, роздає кожному, промовляючи: "Дякувати Богові, що допоміг Великодня діждати. Дай Боже, ці свята щасливо відпровадити та нарік їх дочекати. Христос Воскрес!" А всі відповідають: "Воістину Воскрес!".

Про буковинські народні традиції святкування Великодня розповіли заслужений діяч мистецтв України, етнограф Микола ШКРІБЛЯК та методист

Буковинського центру культури і мистецтва Василь БЕЖЕНАР.

*До Великодня обов’язково купували новий одяг та щось нове до хати для того, щоб протягом всього року все було нове і множилося.

*У Страсну п’ятницю намагалися нічого не робити. Розмовляли притишено, не сварилися. Це був скорботний день, коли молилися і думали про муки розіп’ятого Христа. Колись багато людей після Страсної Служби нічого не їли і не пили аж до свяченого на Великдень. Навіть маленьким дітям у п’ятницю не давали нічого скоромного.

У Страсну п’ятницю з церкви виносять Плащаницю – кусок тканини, в яку було загорнуто тіло Христа, де він зображений в гробу. До Святої Плащаниці приступають на колінах від вхідних дверей церкви. Перед і після цілування Плащаниці віддають три доземні поклони.

*У суботу готували страви до великоднього столу. Колись він був досить скромний. Основне, аби на столі було все домашнє, надбане своєю працею. Коли починало смеркатися, складали кошик, який використовували тільки для освячення паски. Це зазвичай робив найстарший член родини. Першою у кошик клали паску, потім – писанки, крашанки, варені облуплені яйця, сіль, сир, масло, сало, ковбасу, буженину.

Обов’язково кладуть хрін, якому приписується магічна сила. Мовляв, після вживання освяченого хріну весь рік не болітимуть зуби. Ніколи не ставили в кошик алкогольні напої. Для дитини складали маленький кошичок. Але не із заморськими фруктами, як це роблять деякі батьки зараз, а з маленькою пасочкою та писаночкою, прикрашали його весняними квіточками.

*На Великдень до свяченого збиралася вся родина. Їли з великої спільної миски. Розговлялися насамперед свяченим яйцем та паскою. Наші предки не використовували в цей святий день ніж, а ламали все руками або краяли напередодні. У хаті не розпалювали вогонь, як би не було холодно.

*Великодній сніданок розпочинали спільною молитвою, щоби триматися купи протягом всього року. Батько ділив свячене яйце, роздавав усім, промовляючи: "Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров’ям на довгії літа. Щоб Матір Божа всіх нас взяла під свій покров. Дай, Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати. Христос воскрес!". "Воістину воскрес!", – відповідали всі за столом.

* Після освячення паски господарі заходили з кошиком до стайні, ставили його зверху на корову, коня або вівцю, щоби добре велося господарство.

* Дівчата набирали з криниці води у миску, клали туди свячені крашанки і монети, вмивалися, щоби бути гарними.

* На Великдень кожен намагався бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити у дзвін, бо, згідно з народними віруваннями, це приносило щастя на весь рік. А ще треба постояти під великоднім дзвоном, щоб не боліла голова.

*У Великодню ніч не гасили світло в хаті.

*Із давніх-давен існує на Буковині повір’я, що на Великдень, під час сходу, сонце "грає". На Гуцульщині, побачивши сонце, що сходить, чоловіки набожно здіймали головний убір і, повернувшись обличчям на схід, віддавали йому глибокий поклін, хрестилися й промовляли: "Слава тобі, Господи, за личенько твоє Господнє, що ся показало, праведне, слава Тобі, просвященне!".

*У деяких буковинських селах на Великдень стріляли із рушниць, брязкотіли тріскачками, дзвонили в церковні дзвони, бо люди вірили, що все це відганяє злих духів та нечисту силу.

*Вважається великим гріхом не вітатися на Великдень навіть із ворогом.

*Свячене не можна викидати. Залишки їжі закопували на городі або в полі, щоби вродив гарний урожай.

*Шкаралупу від освячених яєць кидали в річку, аби приплили до наших предків рахманів із звісткою про Великдень.

*Святкували три дні. Христосувалися крашанками, навідували родичів, несли великодні страви самотнім та бідним людям.

* На Буковині був гарний звичай дарувати одне одному освячені писанки. Зазвичай це робили біля церкви зі словами: "Христос Воскрес! Щоб ти був (чи була) такий гарний і бажаний, як писанка на Великдень".

* Писанку "Сорок клинців", яка символізує успіх у житті та достаток у господарстві, зазвичай дарували поважним, шанованим газдам.

* Дівчата дарували хлопцям на гаївках писанки з дубовими листочками, що символізували чоловічу силу.

* Із тваринами або квіточками писанки давали дітям, клали в колиску немовлятам.

* У деяких селах господарі закопували освячені писанки на межі поля чи городу, щоб гарно вродило.

* Інколи писанку видували, робили до неї крильця та дзьобик із паперу, підвішували на нитці до сволока або прилаштовували під образами. Вважалося, що це оберігає оселю від усякої нечисті та біди.

*У понеділок, який у народі називають поливаним, хлопці обливали дівчат водою. Вважалося, що великодня вода цілюща, тому весь рік будеш здоровою, а волосся ростиме густим та пишним.

*У Великодні свята буковинці поминали покійних. Люди йшли на могили, тричі стукали писанками об хрест, давали за поману своїх рідних.

*Старші люди шукали в ці дні квітів рясту, а знайшовши, топтали їх, промовляючи: "Щоб і на той рік діждать рясту топтать".

*Великодні свята закінчувалися, але ще стояли на столах паски, крашанки, писанки, лунало повсюди "Христос воскрес!". Так треба вітатися упродовж 40 днів – аж до Христового Вознесіння.

Літні люди розповідають, що воскреслий Ісус Христос посадив у підземелля під скелею, де він був похований, головного сатану Вельзевула, наказавши йому гризти залізні двері, замки, ланцюги – всіх по 12. І гризе їх нечистий, бо як вправиться до Великодня, то настане кінець світу.

Ось залишився останній ланцюг, ще мить – впаде й він. І тут задзвонили в церкві дзвони, заспівали люди "Христос воскрес!". І поновилися всі перепони, починає сатана свою роботу спочатку. А як настане такий день на землі, що люди перестануть вітати одне одного словами "Христос Воскрес!", – впаде останній ланцюг і вирветься сатана на волю.

Підготувала Надія БУДНА