«Друзі називали її Мусею». Пам’яті Марії Марчук, якій Івасюк присвятив «Червону руту»

Фото Марії Марчук із родинного архіву. Фото надала Юлія Марчук

У Чернівцях наприкінці минулого року, на Різдво, відійшла у вічність Марія Іванівна Марчук (Соколовська) – лікарка, подруга композитора Володимира Івасюка. Вона була порадницею для митця, натхненням для першої версії "Червоної рути".

Про це ідеться у публікації "МБ" від 13 лютого, пише molbuk.ua

"Прекрасний лікар і надзвичайно освічена жінка, мати трьох дітей-медиків, близька усій нашій родині людина й подруга життя Володимира Івасюка. "Муся" – казав їй композитор, запрошував грати у своєму ансамблі, радився й ділився сокровенним, присвячував пісні. Їй і підписав в оригіналі першу "Червону руту".

Її порядність проявлялася завжди. Одна з небагатьох вона поїхала на похорон Івасюка до Львова, впродовж усього життя захищала його чесне імʼя. Берегла спогади і найкращі історії про його творчість і спадщину. Музика й медицина, порядність і любов до своєї землі обʼєднували їх", – написав про Марію Марчук племінник Володимира Івасюка, заступник голови облради Михайло Павлюк.

Марія Соколовська закінчила школу в Коломиї і вступила до Чернівецького медінституту. Старостою їхньої групи був Володимир Івасюк. Вони потоваришували.

Крім медицини, їх об’єднувала любов до музики. Дівчина грала на скрипці, доєдналася до оркестру народного ансамблю пісні й танцю "Трембіта". Там, серед скрипалів, був і Володимир Івасюк.

Після репетицій молоді люди часто гуляли містом.

Хоч митець і був закоханий у Марію, та прямо про це їй так і не зізнався. Замість тисячі слів про почуття простягнув їй на одній із лекцій свій вірш "Червона рута".

Згодом їхні шляхи розійшлися, та дівчина зберегла цей аркуш на все життя, як і добру пам’ять про товариша юності. Навіть свого старшого сина назвала на його честь – Володею...

"Працівники КДБ, замордувавши Володимира Івасюка у Львові у 1979 році, докладали багатьох зусиль, щоби його прізвище ніде не згадували, твори не перевидавали, а похорон не був велелюдним. Та Марія не злякалася і поїхала на похорон, на відміну від тих, хто запевняв Івасюка у відданості, проте попрощатися з ним так і не прийшов", – зауважує в розповіді "МБ" Михайло Павлюк.

Марія Марчук завжди захищала добре ім’я Володимира Івасюка, ділилася світлими спогадами про їхню щиру дружбу.

"Вона зберігала оригінал "Червоної рути" у серванті. І коли ми приходили в гості, неодмінно діставала його, показувала і дуже пишалася цією безцінною річчю. Вона стала справжньою хранителькою спадщини Івасюка", – каже Михайло Павлюк.

Найкращі спогади у Михайла про Марію Марчук і як про медика.

"Марія Іванівна багато років працювала терапевтом у поліклініці №2. Пригадую, як уважно і трепетно ставилася до пацієнтів, ходила на виклики, телефонувала, переймаючись їхнім самопочуттям. Вона була зразком справжнього лікаря, який пам’ятає клятву Гіппократа і опікується хворими до повного одужання", – додав М. Павлюк.

Усі троє дітей пані Марії також стали медиками. Донька Юлія Марчук є доценткою кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології БДМУ, працює лікаркою-ендокринологом Буковинського клінічного онкологічного центру.