Фото: Freepik

У кожній країні є свої автентичні звичаї та традиції. Вже за кілька тижнів ми зустрінемо Різдво, на вулицях міст зʼявляться ялинки, в багатьох країнах запрацюють різдвяні ярмарки.

Та чи ви коли-небудь замислювалися над тим, хто першим вирішив занести ялинку в дім, щоб відсвяткувати Різдво? Або звідки вперше з'явилися адвент-календарі? Ресурс Lonely Planet знайшов відповіді на ці питання та розповів про найцікавіші різдвяні традиції з різних куточків планети. Про це пише УНІАН.

Ви, мабуть, не раз чули про адвент-календарі – це набори, де люди день за днем відкривають віконця із подарунками, чи то солодощами, чи то косметикою.

Адвент походить від латинського слова adventus, що означає "прихід", – і це період, що починається за чотири неділі до Різдва. У 19 столітті німецькі протестанти відраховували дні до Різдва, накреслюючи 24 крейдяні лінії на дверях і стираючи по одній щодня в грудні, тож паперові "адвент-календарі" стали популярними в Німеччині на початку 20 століття.

Вважається, що Герхард Ланг був першим, хто почав їх масово виготовляти, надихнувшись календарем, який його мати зробила для нього в дитинстві. Пізніше він придумав картонні календарі з дверцятами, які можна відкривати. Вони мали комерційний успіх, але лише наприкінці 1950-х років у адвент-календарях з'явився шоколад.

Під час різдвяного сезону зараз часто можна побачити гігантські адвент-календарі в багатьох містах Європи. Їх вивішують на фасадах будівель – зокрема в місті Хаттінген у Північному Рейні-Вестфалії та Бернкастель-Кюс у Мозельській долині, що в Німеччині.

Язичницькі європейці приносили ялинку в дім під час зимового сонцестояння. Прикрашали живе дерево на вулиці свічками та прикрасами, що символізували сонце, місяць і зірки на дереві життя. У Скандинавії ж люди прикрашали свої будинки і хліви зеленню на Новий рік, щоб відвернути зло. До того ж вічнозелені дерева символізують вічне життя, і зелень допомагала європейцям візуалізувати прийдешню весну.

Коли саме християни почали використовувати ялинку як різдвяний атрибут, достеменно невідомо. Але такі міста як Таллінн в Естонії та Рига в Латвії претендують на перше задокументоване використання ялинки на різдвяних та новорічних святкуваннях.

7 грудня в Колумбії вшановують Марію – матір Ісуса – і свято Непорочного Зачаття - Ноче де лас Велітас. Це феєричне святкування, яке знаменує початок святкового сезону.

За традицією, колумбійці освітлюють свої будинки і вулиці мільйонами білих і кольорових велас (свічок) у візерунчастих паперових ліхтариках. Колись "Ніч маленьких свічок" була невеликим сімейним святом, але з роками святкування ставали все більш публічними, з музикою і феєрверками.

Різдвяна історія розповідає нам, що троє мудреців, яких також називають волхвами або царями, пішли за чудодійною дороговказною зіркою до Вифлеєму "зі Сходу", щоб віддати шану немовляті Ісусу. Зазвичай вважається, що волхви походили з Азії, Європи та Ефіопії. Багато ефіопів вірять, що всі три мудреці (дехто каже, що їх було 12) були ефіопами.

Ефіопія живе за юліанським календарем, тож Різдво, відоме як Ганна або Генна, там святкують 7 січня (як і в деяких інших країнах). У цей день ефіопи одягаються в біле, більшість з них носять традиційну нетелу – тонкий білий бавовняний шарф з яскравими кольоровими смужками на кінцях.

Пуансетія, більш відома нам як молочай-різдвяник – квітка, що цвіте взимку. Вона походить з Центральної Америки, зокрема, з південної Мексики – з району Таско-дель-Аларкон і штату Оахака.

В одній з мексиканських легенд мовиться про дівчину, яка не мала нічого, крім пучка бур'янів, щоб запропонувати немовляті Ісусу на службі напередодні Різдва. Коли вона стала на коліна, щоб покласти бур'яни біля вертепу, букет розквітнув яскраво-червоними квітами.

Тож відтоді квіти, листя яких, за переказами, має форму Вифлеємської зірки, відомі як Flores de Noche Buena, або Квіти Святої Ночі, і стали синонімом Різдва у Мексиці.

У Гватемалі практикують доволі унікальний різдвяний ритуал. Так, на заході сонця 7 грудня, напередодні свята Непорочного Зачаття, люди збираються в містах і селах по всій Гватемалі на "Спалення диявола" (La Quema del Diablo). Починаючи з 17 століття, люди там вірять, що спалення опудала диявола очистить їхні домівки від зла і нещасть, яких вони зазнали у попередньому році.

У сьогоденні мешканці Гватемали збираються на площах, розпалюють багаття і спалюють диявола, найчастіше піньяту. Відбувається це традиційно о 18:00. Продавці продають роги диявола та петарди, а багато учасників свята вдягають диявольські костюми. Після цього сім'ї збираються разом, щоб поїсти буньюелос (традиційні пончики) і випити теплий фруктовий пунш.

Багато богословів вважають, що традиція, відома як опівнічна меса, походить від паломників на територію сучасного Ізраїлю. Наприкінці 4-го століття паломник з Риму приєднався до групи християн у Вифлеємі в ніч на 5 січня – Святвечір за східною традицією. Після чування відбулася процесія зі смолоскипами до Єрусалиму, яка завершилася зустріччю на світанку.

Коли в 5 столітті була побудована базиліка Санта Марія Маджоре, Папа Сикст III запровадив опівнічну месу на Святвечір у каплиці. Це традиція, яка з тих пір поширилася в багатьох християнських країнах світу.

У Квебеку (місто в Канаді) франкомовні сім'ї святкують Різдво ввечері 24 грудня. Там свято триває з пізньої ночі до раннього ранку, звідси і термін réveillon, який походить від французького слова réveil, що означає "пробудження".

Відомо, що традиція зародилася у Франції. Подібним чином Святвечір святкується також в Новому Орлеані.

За традицією, сім'ї відвідували опівнічну месу перед поверненням додому, де чарівним чином з'являвся Санта Клаус і роздавав подарунки. Після того, як їх відкривали, всі сідали за стіл і починали ненажерливо їсти tourtière (пиріг з фаршем), картопляне пюре, індичку з начинкою і coquilles Saint-Jacques (гребінці в мушлі), а потім bûche de Noël (різдвяний пиріг з поліна) і sucre à la crème (солодка таблетка з цукру і вершків). Для тих, хто все ще стоїть на ногах, святкування може тривати до світанку.

Що їдять на Різдво в різних країнах світу

Оскільки Різдво в різних куточках планети святкують по-різному, традиційні різдвяні страви в різних країнах можуть разюче відрізнятися одна від одної.

До прикладу, різдвяна вечеря у Великій Британії – це, перш за все, печеня. Зазвичай вона складається зі смаженої індички (курка і гуска також популярні), яку подають із різними гарнірами.

У Японії ж Різдво не є національним святом, але люди все одно його святкують. І основною стравою для цього є, як не дивно, смажена курка з KFC.

Редактор: Катерина Ковальова

26-11-2024, 01:00