Час "Х" для путіна у війні проти України наближається, вважає Ігор Ейдман. Фото з відкритих джерел

Про це він пише в особистому блозі в Telegram.

"Скептики люблять міркувати про відсутність у України військових ресурсів для звільнення Донбасу та Криму. Хіба може вона у такій ситуації перемогти? Може! Для того, щоб перемогти, Україні немає необхідності спочатку звільняти військовим шляхом усі захоплені території. Достатньо поставити Росію перед необхідністю вести широкомасштабну примусову мобілізацію та тотальну війну, цитує публікацію Діалог.

Така ситуація вже на порозі, проте путінський режим до неї органічно не готовий. Ймовірно, він просто не витримає її. Навіть самі російські "охоронці" (пропагандисти на зарплаті у Кремля — ред.) та ура-патріоти розуміють уразливість режиму.

Відомий путінський ідеолог і колишній високопоставлений функціонер Едра Олексій Чадаєв пише: "Что романовская, что советская система выглядели как будто куда прочнее и сбалансированнее нынешней, сляпанной на живую нитку постперестроечной рф, и тем не менее обе громко рухнули. Что заставляет считать нынешнюю устойчивее тех обеих? К тому же мы и сами уже в ходе "СВО" прошли по краешку дважды: во время осенних "перегруппировок" 22-го и во время пригожинского бунта 23-го".

Обговорюють "околокремля" і обставини, за яких система може впасти.

Інший провладний аналітик директор ЦАСТ Руслан Пухов нещодавно заявив у доповіді, що “надмірна мобілізація населення може призвести до зростання соціально-економічної напруги, що може підірвати внутрішньополітичну стійкість, що, у свою чергу, становить загрозу єдності країни та її цілісності…”

Грубо кажучи, щоб не допустити серед населення, що звикло жити нормальним, мирним життям, неконтрольованої паніки та невдоволення, було прийнято рішення занурювати наше суспільство в "теплу ванну самозаспокоєння", консервуючи в суспільній свідомості ілюзію мирного часу, щоб це суспільство не, дай Боже, не збунтувалося". Проте продовження бойових дій робить необхідною мобілізацію суспільства, всебічне залучення їх у війну.

Той же Олексій Чадаєв визнає: "Нынешний уровень гражданской мобилизации не позволяет нам выиграть войну и даже с трудом позволяет ее просто вести". Тобто Кремль має цугцванг і проводити тотальну мобілізацію суспільства на війну не можна: режим втратить стійкість; і не проводити не можна: війну без цього не виграти. Населення не готове з "теплої ванни самозаспокоєння" вирушити у холодний окоп військового стресу. Правляча верхівка теж не готова жертвувати своїми інтересами заради війни, наприклад, менше красти.

Перша хвиля мобілізації та травматичного військового стресу 2022-2023 років ледь не закінчилася крахом системи під час путчу Пригожина. З того часу населення та верхівка знову заспокоїлися та розслабилися. Нова хвиля мобілізації та стресу може бути лише масштабнішою і призведе до ще більш небезпечних для режиму наслідків. Як Кремлю пройти між Сциллою тотальної війни, яку він не готовий вести, та Харібдою поразки?

Контрактників купувати стає дедалі важче і дорожче. ВПК теж не витягує ситуацію без мілітаризації праці та примусового відбору коштів у населення у сталінському стилі.

Година X, коли неминуче доведеться робити вибір на користь мобілізаційної моделі або відмовлятися від примари перемоги, а значить зазнавати поразки, наближається. Залежно від інтенсивності бойових дій він може наступити або наступного року, або навіть наприкінці цього. Кремль намагається терміново уникнути цього, у будь-якому разі програшного, вибору.

Не вміючи мобілізувати своє суспільство, він намагається демобілізувати українців. Україна зуміла на початку війни ефективніше мобілізувати свої ресурси, тому російський бліцкриг провалився. Тепер Кремль, використовуючи природну втому українців від війни, намагається хитрістю морально демобілізувати українське суспільство. Для цього запускаються брехливі чутки про готовність Путіна до компромісу, про швидкі переговори з ним і навіть про майбутній світ із путінською Росією.

Українцям вселяють, що треба тільки піти на некритичні поступки, і війна закінчиться, а шансів перемогти у війні вони не мають. Така дезінформаційна кампанія, яка ведеться, в тому числі, на гроші Абрамовича, покликана позбавити українське суспільство віри в перемогу, розколоти його, відібрати волю до опору.

Це зараз останній шанс Путіна уникнути фатально небезпечної для нього ситуації, коли необхідність мобілізації та тотальної війни, на яку ні він, ні його режим не готові та нездатні, стане критичною”, пише Ігор Ейдман.