Колаж molbuk.ua

У 20 років вона удостоїлася однієї із найвищих нагород СРСР – стала Героєм Соціалістичної Праці. Звання відкривало перед нею двері всіх високих кабінетів. Утім, користувалася цим лише для того, щоб зробити щось для інших. Сама була скромною і невибагливою.

Сьомого серпня не стало Марії Георгіївни Вакалюк – останньої на Буковині, кого було відзначено званням Героя Соціалістичної Праці. Їй був 91 рік.

Як бідній сільській дівчині вдалося досягти такого успіху, якою була пані Марія, розповів "МБ" її онук Микола Куницький, пише molbuk.ua

У дворі будинку на вулиці Сімовича в Чернівцях, де жила Марія Георгіївна, – велика клумба, засаджена квітами. Усіх їх посадила і доглядала бабуся, каже Микола Куницький.

Це був справді унікальний випадок: така юна дівчина вже стала героєм соцпраці. Після цього перед Марією Вакалюк відкрився широкий, наскільки це було можливо в СРСР, шлях можливостей.

Вона закінчила чернівецьку школу з підготовки голів колгоспів, біологічний факультет Чернівецького університету. Працювала в Чернівцях на дослідній станції, головою профспілки, в хімлабораторії та об’єднанні "Облсільгоспхімія".

Онук показує чорно-білу світлину красивої жінки в діловому модному костюмі.

"Ось наша бабуся в Парижі на сільськогосподарській виставці. Здається, 1967 рік. Гляньте, яка у неї зачіска, сукня! – захоплено вигукує. – Коли ми про це дізналися, були вражені: "Бабусю, ти була у Парижі?!" Вона ніколи особливо цим не хвалилася. Із Парижа їй навіть надійшла поштівка, адресована мадемуазель Вакалюк".

Звісно, така жінка, як Марія Георгіївна, навіть на пенсії не могла сидіти склавши руки. З головою поринула в громадську діяльність. "Золота зірка" відкривала їй двері до будь-яких високих кабінетів. І вона цим користувалася, але не для себе, а щоб допомогти іншим.

"Бабуся була дуже позитивною й активною, мала широке коло спілкування, – провадить Микола Куницький. – Небайдужа до будь-яких справ, побутових чи громадських. Завжди прагнула бодай чимось поділитися з іншими: квітами, подарунками, зробити якусь послугу. Була у низці ветеранських організацій.

Ми часом казали: "Бабусю, але ж тобі важко". На що вона відповідала: "Якщо люди запрошують, треба піти".

Встигала навести лад на дачі та у своєму квітнику. Вдома завжди було гарно, чисто, наготовлено, каже пан Микола.

"Дуже любила гостей, усіх намагалася нагодувати. Онуки і п’ятеро правнучок були її слабкістю, на будь-яке свято кожному обов’язково мала зробити якийсь подарунок. Свій день народження 31 грудня відзначала першого січня. Пам’ятаю із дитинства, як накривали столи, сходилися всі сусіди, рідні. Бабуся всіх радо приймала", – пригадує онук.

Марія Вакалюк була прогресивною жінкою. У 40 років отримала посвідчення водія і їздила за кермом. А коли вже мала під 80, відвідувала гурток з фізкультури у Центральному палаці культури. Завжди ходила на вибори й мала чітку проукраїнську позицію. А ще до кінця життя дбала про свій зовнішній вигляд.

"Бабуся завжди фарбувала губи, волосся, робила зачіску. Ніхто із нас не бачив її неохайною. Стежила, щоби не мати надмірної ваги. Навіть ідучи до квітника, зав’язувала хусточку і обов’язково підфарбовувала губи", – каже співрозмовник.

Із Марією Георгіївною відійшла ціла епоха.

"Зараз таких унікальних людей, як наша бабуся, уже практично немає. Це велика втрата для родини. Та головне, що вона залишила по собі багато гарних спогадів", – зазначає Микола Куницький.

Герой Соціалістичної Праці – почесне звання в СРСР у 1938–1991 роках, вищий ступінь відзнаки за працю.

Редактор: Галина Олійник

18-08-2024, 16:01